< ἐκριζωτέος
ἐκριζωτικός >
ἐκριζωτής
,
-οῦ, ὁ
el que arranca de raíz
,
destructor
οὐ γὰρ ἐ. τῶν παθῶν ὁ λογισμός ἐστιν, ἀλλὰ ἀνταγωνιστής
LXX 4
Ma
.3.5.