< ἀρότης
ἀροτικός >
ἀροτήσιος
,
-ον
• Prosodia:
[ᾰ]
1
de
o
para arar
ἀ. ὥρη
Arat.1053.
2
arador
epít. de Zeus
Syria
36.1959.77 (Hipo II d.C.).