< ἀναστρώννυμι
ἀναστρωφάω >
ἀναστρωπή
,
-ῆς, ἡ
acuñación platónica como
etim. de ἀστραπή (ὅτι τὰ ὦπα ἀναστρέφει)
Pl.
Cra
.409c.