ἀστή, -ῆς, ἡ


ciudadana ὅσαι πάρεσμεν ἀσταί Ar.Th.541, ἀστὸν ἐξ ἀστῆς ... γεγενημένον D.57.54, μαρτυρεῖ τοῖς ἔργοις ἀστήν τ' αὐτὴν εἶναι D.57.43, cf. TAM 2.377 (Janto), IPDésert 79 (II d.C.)
op. ξένη Plu.Alc.4, πᾶσαι δ' ἀσταὶ ἔσαν καὶ ἑταιρίδες AP 6.208.5 (Antip.Thess.), παρὰ Ἑρμιόνης τῆς Ἑρμίο[υ] ἀστῆς BGU 1104.4 (I a.C.), cf. POxy.3463.6 (I d.C.), D.Chr.15.3, POxy.3491.3 (II d.C.), PMil.Vogl.269.1 (II d.C.), POxy.2723.3 (III d.C.), SB 9997.37 (III d.C.), Poll.9.17, Sch.Ar.Au.828
pero tb. como adj. γυνὴ ἀστή Hdt.1.173; cf. ἀστός.