< ἑβδομηκονταρουρικός
ἑβδομηκοντάς >
ἑβδομηκοντάρουρος
,
-ον
poseedor de setenta aruras
de tierra
PCair.Zen
.1.23 (III a.C.), en abrev.
CPR
18.10.197 (III a.C.),
PTeb
.62.30,
PTrophitis
8.33 (ambos II a.C.),
PFlor
.18.14 (II d.C.).