ἐνσύνθηκος, -ον


1 vinculado mediante un tratado (ὁ Μαρωνειτῶν δῆμος) ὑπὸ [τῆς συγκλή]του διὰ τῶν δογμάτων καὶ ἐ. καὶ ἔνσπονδος ἐκρίθη IThrac.Aeg.180A.13 (Maronea I d.C.).

2 sancionado mediante un tratado φιλία App.Mith.14.