< ἄπληκτος
ἀπλήμων >
ἀπλημμελής
,
-ές
1
exento de pecado
ἄρτιον, καὶ ἀ. ὁμοῦ πάσης τὸ σῶμα τῆς ἀρετῆς
Nil.M.79.980C.
2
adv. -ῶς
en forma no incoherente
o
caótica
, quizá error por πλημμελῶς Dam.
Pr
.434.