< ἀνερία
ἀνέρικτος >
ἀνερίθευτος
,
-ον
I
1
de pers.
no corrompido
,
TC
16.46,
Michel
473.9 (Milasa),
SIG
344.45 (Teos IV a.C.).
2
no minado por intrigas
ἡγεμονία
Ph.2.555,
ἀστασίαστα καὶ ἀνερίθευτα τὰ κατὰ τὴν πόλιν
Ph.2.538.
II
adv. -ως
sin corrupción
,
OGI
7.4.