ἀναχωρητής, -οῦ, ὁ


el que se retira, anacoreta ἀ. γὰρ ἐδόκει εἶναι, ἐν σπηλαίῳ τινὶ καθεζόμενος Epiph.Const.Haer.39.1, cf. PSI 1342.5 (IV d.C.), SB 9683.8, 10067(710).6, Iust.Nou.5.3, Rev.Epigr.1.159, PAnt.3.202b9, Isid.Etym.7.13.3.