< ἀκληρέω
ἀκληρία >
ἀκλήρημα
,
-ματος, τό
1
infortunio
,
revés
τὰ ἐκ [τ]ῆς τύχης [ἀκλ]ηρήματα
Vit.Fr.Pap.Phil
.2.1.25, cf. Teles 3.25,
SEG
38.1476.44, 61 (Janto III a.C.), D.S.13.31, 31.9, M.Ant.10.33, Agatharch.24.
2
plu.
inconvenientes
Ps.Dicaearch.1.25.