διάρουρον, -ου, τό


lote de dos aruras, PBasel 17.3 (I d.C.), SB 12203.3 (III/IV d.C.), τὸ δ. τοῦ χόρτου las dos aruras de hierba e.e. la hierba de dos aruras, PDub.15.13 (II/III d.C.).