Δῐδῠμεύς, -έως
• Morfología: [gen. -έος Call.Fr.191.57; dat. -ῆϊ Didyma 83.1 (imper.)]
didimeo
1 subst. ὁ Δ. epít. de Apolo en Dídima Didyma 493.5 (III a.C.), Call.Fr.191.57, Str.14.1.5, Scymn.59, Milet 1(3).155.17 (II a.C.), Didyma 47.8 (II/I a.C.), 504.9 (III d.C.), 83.1 (imper.), Milet 1(7).205a (II d.C.), Didyma 243.8 (III d.C.), SEG 30.1352 (Mileto III d.C.), Orph.H.34.7.
2 ét. de Dídima, St.Byz.s.u. Δίδυμα.